Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року Справа № 909/1076/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Акулової Н.В., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Галицької міської радина постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015у справі№ 909/1076/14 Господарського суду Івано-Франківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко"доГалицької міської радипростягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання в сумі 106173,60 грн.за участю представників сторін:

позивача: Гоголь І.Р., дов. від 19.01.2015 б/н

відповідача: Стефунько О.М., дов. від 12.01.2015 № 02.2-14/08

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтеко" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Галицької міської ради про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з теплопостачання в сумі 106173,60 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2014 у справі № 909/1076/14 (суддя Булка В.І.) у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Плотніцького Б.Д., суддів Мирутенка О.Л., Кравчук Н.М.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2014 у справі № 909/1076/14 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко" задоволено; стягнуто з Галицької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко" заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 106173,60 грн. та сплачений судовий збір у загальній сумі 3185,25 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Галицька міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі № 909/1076/14, залишити в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.11.2014 у цій справі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що між сторонами існували договірні відносини впродовж всього опалювального періоду, а тому є необґрунтованим застосування апеляційним господарським судом до спірних правовідносин правової позиції Верховного Суду України по справі № 6-59цс13; при укладенні договорів сторони погодили плановий обсяг надання послуг, терміни їх надання та ціну, за якою ці послуги надаються, відповідно до виділених відповідачу бюджетних асигнувань, і погоджений сторонами обсяг теплової енергії був оплачений відповідачем. Також скаржник зазначає про недостатнє дослідження судом апеляційної інстанції обставин справи, пов'язаних із умовами використання приладів обліку теплової енергії.

До Вищого господарського суду України надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтеко" на касаційну скаргу, в яких позивач просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі № 909/1076/14 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтеко" та Галицькою міською радою було укладено договір № 21/2013-А про постачання теплової енергії, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачеві послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) - послуги з постачання теплової енергії для централізованого опалення, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що енергія постачається у Дошкільний навчальний заклад № 1 "Дзвіночок", що знаходиться за адресою: м. Галич, вул. Н.Вівчаренко, 24а та перебуває на балансі споживача (відповідача), в межах передбачених бюджетних асигнувань. Енергія постачається в обсягах 15,55 Гкал. в місяць, і повинна бути такої якості, щоб забезпечити температурний режим не нижче +180 С у всіх приміщеннях.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 договору на момент укладення договору тариф на теплову енергію, що надається на об'єкт теплопостачання споживача, становить 750,11 грн./1Гкал. Ціна договору становить 34993,00 грн.

Згідно із п. 9.1 договору термін його дії - до 31.12.2013.

Рішенням Галицької міської ради № 108 від 17.10.2013 затверджено ТОВ "Альтеко" тариф на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для бюджетних споживачів у вартості 780 грн./1Гкал.

Апеляційним господарським судом з'ясовано, що на виконання п. 5.3.3 договору за адресою: м. Галич, вул. Вівчаренко,16 було встановлено теплолічильник № 013538 для обліку теплової енергії, що підтверджується актом № 003 від 23.10.2013, показник лічильника на дату встановлення - "0000".

На підставі акту обстеження теплотраси котельні № 02.2-20/35 від 13.02.2015, наданому Галицькою міською радою на виконання ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2015, суд апеляційної інстанції визначив, що лічильник теплової енергії № 013538 обліковує теплову енергію, що подається в ДНЗ № 1 м. Галича "Дзвіночок".

Апеляційний господарський суд також встановив, що після закінчення дії договору № 21/2013-А від 01.10.2013, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтеко" та Галицькою міською радою було укладено договір № 1/3/2014-А від 02.01.2014 про закупівлю теплової енергії за державні кошти, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) - послуги з постачання теплової енергії для централізованого опалення, а відповідач - своєчасно проводити оплату за використану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Відповідно до умов вказаного договору, енергія постачається у Дошкільний навчальний заклад № 1 "Дзвіночок", що знаходиться за адресою: м. Галич, вул. Н.Вівчаренко, 24а та перебуває на балансі споживача (відповідача), в межах передбачених бюджетних асигнувань, і повинна бути такої якості, щоб забезпечити температурний режим не нижче +180 С у всіх приміщеннях, планова кількість товару складає 47,37 Гкал/міс.,

Згідно з п.п. 2.2, 2.3 договору, на момент укладення договору тариф на теплову енергію, що надається на об'єкт теплопостачання споживача становить 780 грн./1Гкал. Ціна договору становить 36955,00грн.

Пунктом 9.1 встановлено, що термін дії договору до 31.01.2014.

В подальшому, 25.03.2014 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 1/3/2014-А від 02.01.2014 про закупівлю теплової енергії за державні кошти, відповідно до умов якої збільшено суму договору на 63025,00 грн., визначено вартість одиниці товару (1Гкал), яка становить 780 грн., та встановлено строк дії додаткової угоди до 30.04.2014.

Звертаючись із позовом у вказаній справі, позивач вказує на те, що після закінчення дії договору він продовжував надавати відповідачу послуги з постачання теплової енергії і за період з 23.10.2013 по 16.04.2014 відповідачу було надано послуги з теплопостачання в кількості 351,34 Гкал., про що зазначено в акті про закінчення опалювального сезону № 16/2014 від 16.04.2014. Однак, відповідач частково розрахувався за спожиту теплову енергію у кількості 215,22 Гкал. на загальну суму 134973,00 грн.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача не було правових підстав надавати послуги з постачання теплової енергії після закінчення дії договору № 1/3/2014-А від 02.01.2014, а відповідач відповідно до умов укладених між сторонами договорів оплатив надані позивачем послуги в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу у повному обсязі відповідно до положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не погодився із вказаним висновком суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що розрахунок суми заборгованості за опалення здійснено відповідно до показників теплолічильника № 013538; факт отримання відповідачем теплової енергії в належному йому приміщенні, зокрема, і у той період, коли між сторонами не існувало договірних відносин, а саме з лютого по березень 2014 року підтверджується наявними в матеріалах справи доказами; на адресу позивача відмови відповідача від послуг з надання теплової енергії в період з лютого по березень 2014 року не надходило; враховуючи, що за період з 01.02 по 24.03.2014 позивач поставив відповідачу 136,12 Гкал теплової енергії та виходячи, що у зазначений період діяв тариф на постачання теплової енергії у розмірі 780грн/1Гкал, вартість фактично отриманої відповідачем теплової енергії становить 106173,60 грн.

Враховуючи, що відповідач протягом лютого-березня 2014 за відсутності договірних зобов'язань, отримав послуги з постачання теплової енергії для централізованого опалення об'єкту, який перебуває у нього на балансі, і не здійснив їх оплату, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 19, ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг мають здійснюватися виключно на договірних засадах. При цьому, обов'язком споживача послуг є укладання договору на отримання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем або виробником на основі типового договору.

Відповідно до п. 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв, в т. ч. міжопалювалого періоду для систем опалення.

Як передбачено п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

При цьому частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що обсяг фактично спожитої відповідачем теплової енергії визначено відповідно до показників теплолічильника № 013538, показник якого згідно із актом про закінчення опалювального сезону № 16/2014 від 16.04.2014 становить 351,34 Гкал.; відповідачем не заперечувався факт постачання опалення протягом опалювального сезону 2014 року, зокрема, і протягом лютого та березня 2014, тобто у період, коли між сторонами не існувало договірних відносин, і відповідач не відмовлявся від послуг з постачання теплової енергії у вказаний період.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача вартості фактично спожитої теплової енергії в сумі 106173,60 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і вірно застосував норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судом апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені апеляційним судом, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі № 909/1076/14.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Галицької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі № 909/1076/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Н. Акулова

Т. Козир